Аналіз споживання основних видів палива у першому півріччі 2026 року показує помітну зміну структури паливного балансу України. Споживання кам’яного вугілля скорочується, тоді як газойлів та бензину – зростає. Водночас регіональні дані демонструють значну концентрацію споживання окремих видів палива. Наскільки ці зміни відповідають стратегічному курсу України у сфері декарбонізації та енергетичної безпеки?
Від кількості палива – до зміни структури
Перші шість місяців 2026 року показали, що структура споживання палива в Україні продовжує змінюватися.
За даними Державної служби статистики України, у проаналізованому масиві кам’яне вугілля залишається домінуючим видом палива. На нього припадає близько 76,4% загального обсягу споживання.
Це означає, що навіть за помітного скорочення його використання вугілля поки залишається основою паливного балансу.
Проте порівняння першого півріччя 2026 року з аналогічним періодом 2025-го показує принципово іншу картину.
Споживання кам’яного вугілля скоротилося приблизно на 2,57 млн тонн, тоді як споживання газойлів – передусім дизельного палива – збільшилося на 1,05 млн тонн.
Бензин також продемонстрував зростання – приблизно на 123,8 тис. тонн.
Отже, головна зміна полягає не просто у збільшенні чи скороченні загального споживання. Змінюється співвідношення між основними видами палива.
Вугілля скорочується, але залишається основою балансу
Найбільша зміна припадає на кам’яне вугілля.
У H1 2026 його споживання було приблизно на 2,57 млн тонн, або суттєво, нижчим за показник H1 2025.
Особливо важливо, що скорочення не було результатом одного аномального місяця. У кожному з шести місяців першого півріччя 2026 року споживання вугілля було нижчим, ніж у відповідному місяці 2025 року.
Це дозволяє говорити про послідовну негативну динаміку, хоча ще недостатньо для висновку про довгостроковий тренд.
Одночасно частка вугілля у структурі споживання зменшилася приблизно на 8,35 процентного пункту.
Таким чином, вугілля залишається домінуючим ресурсом, але його відносна роль поступово зменшується.
Газойлі стають головним джерелом зростання
На тлі скорочення вугілля найбільший приріст споживання припав на газойлі.
У H1 2026 їх було спожито приблизно на 1,05 млн тонн більше, ніж у H1 2025.
Їхня частка у структурі споживання збільшилася приблизно на 7,39 процентного пункту.
При цьому зростання спостерігалося протягом усіх шести місяців першого півріччя.
Це принципово відрізняє газойлі від ресурсу, який демонструє одноразовий стрибок. Послідовність місячної динаміки свідчить про стійкішу зміну попиту.
Високий відсоток зростання не завжди означає великий вплив
Бензин також демонструє позитивну динаміку.
Його споживання у H1 2026 збільшилося приблизно на 123,8 тис. тонн, а частка у загальному обсязі становить близько 1,7%.
За розрахунками аналізу, середня місячна динаміка бензину становила близько +55,5%.
На перший погляд це дуже значне зростання. Проте воно не робить бензин головним драйвером загальної зміни паливного балансу.
Причина проста: його початкова база значно менша, ніж у вугілля чи газойлів.
Цей приклад демонструє важливу особливість аналітики: процентне зростання та абсолютний внесок – це різні показники.
Тому оцінювати структурні зміни необхідно одночасно за абсолютними обсягами та частками.
Мазути паливні важкі, навпаки, скоротилися приблизно на 61,7 тис. тонн. Зміна споживання скраплених пропану і бутану була незначною – близько – 3,5 тис. тонн.
Таким чином, основна історія H1 2026 концентрується навколо двох ресурсів: скорочення вугілля та зростання газойлів.
Шість місяців поспіль: наскільки стійкою є тенденція?
Порівняння піврічних показників показує масштаб змін, але не відповідає на питання про їхню стійкість.
Для цього потрібно подивитися на місячну динаміку.
У випадку газойлів картина послідовна: у кожному місяці H1 2026 споживання було вищим, ніж у відповідному місяці 2025 року.
Для вугілля спостерігається протилежна ситуація: кожен місяць першого півріччя 2026 року мав нижчий показник, ніж відповідний місяць попереднього року.
Водночас важливо не перебільшувати висновок. Шість місяців – недостатній період для підтвердження довгострокової тенденції.
Але повторення одного й того самого напрямку протягом усього першого півріччя робить спостереження достатньо важливим для подальшого моніторингу.
Україна споживає паливо нерівномірно
Загальнонаціональна статистика приховує ще одну важливу особливість -значну регіональну неоднорідність.
Регіони відрізняються не лише загальними обсягами споживання, а й самою структурою паливного балансу.
В окремих регіонах один вид палива формує понад 80 -90% локального споживання.
Тобто для частини територій паливний баланс фактично визначається одним ресурсом.
Для стратегічного аналізу це важливіше, ніж простий рейтинг регіонів за обсягами.
Адже регіон із великим загальним споживанням не обов’язково має найбільший ризик. Значно важливішим може бути рівень його залежності від одного ресурсу.
Де концентрується споживання?
Регіональна структура суттєво відрізняється і залежно від конкретного виду палива.
Одні регіони можуть бути основними споживачами вугілля, інші – газойлів, треті – інших видів палива.
Це має практичне значення.
Якщо значна частина попиту на певний ресурс зосереджена у невеликій кількості регіонів, зміни у постачанні або логістиці можуть мати непропорційно великий вплив саме на них.
Регіональна динаміка не повторює загальноукраїнську
Ще одна важлива особливість – різний напрямок змін між регіонами.
Частина регіонів демонструє переважання зростання споживання за окремими видами палива, тоді як в інших кількість скорочень є більшою.
Це означає, що загальнонаціональний показник може приховувати протилежні локальні процеси.
Такий графік дозволяє визначити регіони, які найбільше відхиляються від загальної тенденції.
Для подальшого дослідження саме такі регіони можуть бути найбільш цікавими.
Що означають ці зміни для стратегічного курсу України?
Статистичні дані показують, що змінилося.
Наступне питання — як ці зміни співвідносяться зі стратегічними цілями України?
Для цього результати аналізу доцільно розглянути у контексті двох ключових документів:
- Довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року;
- Стратегії енергетичної безпеки України.
Таке зіставлення дозволяє перейти від опису статистики до оцінки відповідності фактичних процесів стратегічному напряму.
Скорочення вугілля відповідає логіці декарбонізації
Один із ключових напрямів довгострокового низьковуглецевого розвитку — зменшення ролі високовуглецевих енергоресурсів та поступовий перехід до більш низьковуглецевої структури економіки.
На цьому тлі скорочення споживання кам’яного вугілля на 2,57 млн тонн та зменшення його частки приблизно на 8,35 п.п. можна розглядати як тенденцію, що загалом відповідає напрямку декарбонізації.
Але тут виникає принципове питання.
Що відбувається із попитом, який зникає у вугільному сегменті?
Скорочення вугілля не означає автоматичної декарбонізації
Одночасне зростання споживання газойлів на 1,05 млн тонн показує, що скорочення одного викопного ресурсу не обов’язково означає пропорційне зменшення залежності економіки від викопного палива загалом.
Газойлі також належать до викопних енергоресурсів.
Тому було б некоректно лише за фактом падіння споживання вугілля робити висновок про повноцінний перехід до низьковуглецевої моделі.
Правильніше говорити про структурну зміну паливного балансу.
Частина цієї зміни може відповідати декарбонізації, але одночасне зростання нафтопродуктів показує необхідність аналізувати весь процес заміщення.
Енергетична безпека – це не лише достатність ресурсів
Стратегія енергетичної безпеки України акцентує увагу на доступності енергоресурсів, стійкості енергетичного сектору, диверсифікації, енергоефективності та зменшенні потенційних ризиків для функціонування економіки.
Регіональний аналіз показує, що до цього підходу варто додати ще один важливий вимір – концентрацію споживання.
Якщо в окремому регіоні один вид палива формує понад 80 – 90% споживання, залежність від стабільності його постачання є потенційно вищою.
Тому для оцінки енергетичної стійкості недостатньо знати, скільки палива споживає країна загалом.
Необхідно знати:
де воно споживається, яким ресурсом забезпечується попит і наскільки легко цей ресурс можна замінити.
Саме регіональний рівень дозволяє побачити ризики, які можуть бути непомітними у загальнонаціональній статистиці.
Що варто змінити у стратегічному моніторингу?
Проведений аналіз не дає підстав говорити про необхідність повного перегляду стратегічного курсу України.
Навпаки, частина виявлених тенденцій – насамперед скорочення споживання вугілля – загалом відповідає визначеним напрямам.
Однак дані показують, що стратегічний моніторинг можна зробити значно точнішим.
1. Додати показник структури заміщення енергоресурсів
Сьогодні недостатньо запитувати:
Чи скорочується споживання вугілля?
Потрібно ставити ширше питання:
Чим заміщується скорочене споживання вугілля?
Тому до системи стратегічних показників доцільно включити структуру заміщення енергоресурсів.
Наприклад, одночасно відстежувати:
- скорочення вугілля;
- зростання або падіння газу;
- динаміку нафтопродуктів;
- споживання електроенергії;
- розвиток низьковуглецевих джерел;
- зміну загальної енергоємності.
Це дозволить відрізнити реальне зниження вуглецевої залежності від простого переходу між різними видами викопного палива.
2. Додати регіональні показники енергетичної залежності
Регіональні дані показують, що загальнонаціональні середні значення не завжди відображають реальну структуру споживання на місцевому рівні.
До стратегічного моніторингу доцільно включити:
- частку найбільш споживаного виду палива у регіоні;
- частку регіону у загальноукраїнському споживанні конкретного ресурсу;
- рівень диверсифікації паливного балансу;
- індекс концентрації споживання.
Це дозволило б виявляти території з підвищеною залежністю від одного ресурсу.
3. Перейти від загальних цілей до вимірюваних KPI
Стратегічні документи стають ефективнішими, коли їхні цілі можна регулярно перевіряти за конкретними показниками.
Для паливного балансу такими KPI можуть бути:
- частка вугілля;
- частка нафтопродуктів;
- частка низьковуглецевих джерел;
- темпи зміни споживання за видами палива;
- рівень регіональної концентрації;
- рівень диверсифікації;
- енергоємність економіки;
- темпи заміщення викопних ресурсів.
Це дозволить перейти від загального стратегічного формулювання до системи регулярного кількісного контролю.
Пропозиція щодо доповнення стратегічних документів
На основі проведеного аналізу можна сформулювати коротку пропозицію, яку доцільно використовувати як доповнення до системи стратегічного моніторингу.
Прогрес енергетичного переходу доцільно оцінювати не лише за скороченням окремих видів викопного палива, а за зміною всієї структури кінцевого енергоспоживання, характером заміщення енергоресурсів, рівнем диверсифікації та регіональною концентрацією споживання.
Практично така система могла б працювати через регулярний моніторинг чотирьох груп показників.
Що споживається?
Які види палива формують основну частину попиту?
Як це змінюється?
Які ресурси систематично зростають, а які скорочуються?
Чим заміщується скорочення?
Чи переходить попит до інших викопних ресурсів, електроенергії або низьковуглецевих джерел?
Де виникає залежність?
Які регіони мають найбільшу концентрацію споживання одного виду палива?
Така система дозволила б виявляти структурні зміни ще до того, як вони перетворюються на довгострокову проблему.
Від статистики – до системи раннього попередження
Саме регулярний моніторинг може стати наступним етапом розвитку паливної аналітики.
Систематичне зростання або скорочення певного виду палива протягом декількох місяців може бути раннім сигналом структурної зміни.
Автоматизований моніторинг міг би виявляти:
- різкі зміни споживання;
- стійкі тренди;
- регіони з найбільшими відхиленнями;
- зростання концентрації;
- зміну структури паливного балансу;
- потенційні випадки заміщення одного викопного ресурсу іншим.
Це дозволило б використовувати статистичні дані не лише для ретроспективного аналізу, а й як інструмент раннього виявлення ризиків.
Що ще потрібно дослідити?
Попри значущість отриманих результатів, дані першого півріччя 2026 року не дають підстав робити довгострокові прогнози.
Період у шість місяців є достатнім для виявлення помітних відмінностей між роками, але недостатнім для підтвердження багаторічної структурної тенденції.
Наступним кроком має стати розширення часового ряду.
Особливий інтерес становить поєднання статистики споживання палива з даними про:
- промислове виробництво;
- транспортну активність;
- сільське господарство;
- енергогенерацію;
- ціни на енергоносії;
- зовнішню торгівлю;
- енергоємність економіки.
Це дозволило б перейти від питання «що змінилося?» до значно складнішого питання – «чому це змінилося?»
Висновок
Перше півріччя 2026 року демонструє помітну зміну структури споживання основних видів палива в Україні.
Кам’яне вугілля залишається домінуючим видом палива, формуючи близько 76,4% проаналізованого споживання. Водночас його споживання у H1 2026 скоротилося приблизно на 2,57 млн тонн, а частка зменшилася на 8,35 п.п.
На протилежному боці опинилися газойлі. Їхнє споживання збільшилося приблизно на 1,05 млн тонн, а частка зросла на 7,39 п.п. Причому позитивна динаміка спостерігалася протягом усіх шести місяців.
Бензин також продемонстрував зростання, однак його частка залишається відносно невеликою. Мазути та скраплені пропан і бутан, навпаки, продемонстрували скорочення.
Регіональний аналіз показав ще одну важливу особливість: структура споживання в Україні суттєво відрізняється залежно від території. В окремих регіонах один вид палива формує понад 80 – 90% локального споживання, що свідчить про високу концентрацію та потенційну залежність від окремих ресурсів.
У стратегічному контексті скорочення споживання вугілля загалом відповідає напряму декарбонізації України. Проте одночасне зростання газойлів показує, що цього показника недостатньо для оцінки реального енергетичного переходу.
Ключовим стає питання заміщення енергоресурсів.
Якщо скорочення одного викопного палива компенсується збільшенням іншого, структурна зміна не обов’язково означає пропорційне зниження залежності економіки від викопних ресурсів.
Тому стратегічний моніторинг доцільно доповнити трьома ключовими компонентами:
структурою заміщення енергоресурсів, регіональною концентрацією та системою кількісних KPI.
Такий підхід дозволить оцінювати не лише факт скорочення або зростання окремого виду палива, а весь процес зміни паливного балансу.
У результаті статистичний моніторинг може стати не просто інструментом фіксації минулих змін, а системою раннього виявлення ризиків для енергетичної безпеки та декарбонізації.
Саме це є головним висновком проведеного аналізу: важливо не лише те, скільки палива споживає Україна, а й те, яким є співвідношення між ресурсами, чим вони заміщуються та наскільки стійкою є ця структура на регіональному рівні.
Джерело даних
Державна служба статистики України – місячні дані щодо використання та запасів палива за видами палива та територіями https://stat.gov.ua/.
Аналіз споживання палива в Україні за 2025 – 2026 роки https://github.com/DiMaChe73/fuel-consumption-ukraine.git.
Стратегічні документи
- Довгострокова стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року https://www.kmu.gov.ua/news/dekarbonizatsiia-ekonomiky-uriad-zatverdyv-dovhostrokovu-stratehiiu-nyzkovuhletsevoho-rozvytku-ukrainy-do-2050-roku?utm_source=chatgpt.com.
- Стратегія енергетичної безпеки України https://www.kmu.gov.ua/news/kabinet-ministriv-zatverdiv-strategiyu-energetichnoyi-bezpeki?utm_source=chatgpt.com .
Обмеження аналізу
Результати необхідно трактувати з урахуванням кількох обмежень.
По-перше, аналіз охоплює відносно короткий часовий період – H1 2025 та H1 2026.
По-друге, шість місяців недостатньо для підтвердження довгострокової тенденції.
По-третє, статистична кореляція між показниками не є доказом причинно-наслідкового зв’язку.
По-четверте, регіональні відмінності можуть бути пов’язані з економічними, промисловими, інфраструктурними та логістичними факторами, які безпосередньо в цьому аналізі не досліджувалися.
Тому результати варто розглядати передусім як аналітичний сигнал та основу для подальшого дослідження, а не як остаточне пояснення причин зміни паливного балансу.