Аналітичний огляд фінансування наукових досліджень і розробок в Україні за 2019–2025 роки, підготовлений на основі відкритих даних Державної служби статистики України та зіставлений із ключовими стратегічними документами держави у сфері науки й регіонального розвитку. Розрахунки, вихідні дані та повний код аналізу розміщено в авторському репозиторії на GitHub.
Мета дослідження — встановити, як повномасштабна війна вплинула на фінансування науки в Україні за галузями, джерелами фінансування та регіонами, а також перевірити, наскільки задекларовані державою наміри узгоджуються з фактичною динамікою цих показників.
Що показали дані
Про галузі науки: всі шість галузей науки зросли за 2022–2025 роки порівняно з довоєнним періодом — від +16,8% до +75,8%. Порядок галузей за обсягом фінансування суттєво не змінився за весь час дослідження: інженерія та технології незмінно залишалась найбільшою галуззю, гуманітарні науки та мистецтво — найменшою. Галузі також демонструють дуже сильну кореляцію між собою (0,78–0,97), що, найімовірніше, пояснюється спільним впливом макроекономічних факторів (загального обсягу бюджету на науку та інфляції), а не окремими управлінськими рішеннями щодо кожної галузі.
Про джерела фінансування: 2022 рік став для структури фінансування справжнім шоком: частка державного бюджету підскочила до 75% — частково через власне помірне зростання, частково через різкий обвал приватного та іноземного фінансування. Із 2023 року почалась стійка перебудова: частка власних коштів організацій різко зросла до 35–39%, перевищивши довоєнний рівень, тоді як іноземне фінансування відновлюється найповільніше з усіх джерел — з 13% лише до 19–20%, так і не досягнувши довоєнних 31%. Кореляція між державним бюджетом і іноземними джерелами виявилась найнижчою серед усіх пар (0,24), що вказує на їхню незалежну, неповʼязану одна з одною поведінку.
Про регіони: найбільше падіння фінансування зафіксовано в Запорізькій (–99,9%) та Донецькій (–94,2%) областях — очікувано, з огляду на бойові дії. Проте сильно постраждала і Волинська область (–68,1%), де активних бойових дій немає. Ймовірно, через ширші наслідки війни: міграція кваліфікованих кадрів закордон і у великі міста, загальний економічний спад у малих регіональних центрах, переорієнтація ресурсів на оборонні та гуманітарні потреби. Точна причина в межах цього дослідження залишається невстановленою й потребує окремого зʼясування. Тим часом Київ зріс на +106,1%, ще більше посиливши й без того значну перевагу над іншими регіонами: розрив із другим за розміром центром зріс із чотирьох разів до майже шести. Окремо варто відзначити, що чотири регіони (Кіровоградська, Луганська, Херсонська та Хмельницька області) повністю зникли зі статистичного спостереження.
Зіставлення зі стратегічними документами
Отримані результати зіставлено з трьома офіційними стратегічними документами України у сфері науки та регіонального розвитку.
Джерело: Проєкт Плану відновлення України, Матеріали робочої групи “Освіта і наука” (Національна рада з відновлення України від наслідків війни, липень 2022).
Документ визнає певні проблеми науки. Кадрова: “відтік кадрів через війну, низький соціальний престиж професії науковця, відсутність стимулюючих карʼєрних траєкторій в дослідницькому секторі”. Інституційна: “відсутність державної стратегії розвитку науки, яка чітко б визначала роль науки у загальній економічній стратегії”. Управлінська: “низька ефективність державної системи управління наукою через застарілу нормативно-правову базу й брак якісних даних для ухвалення рішень”. Проблема інтеграції: “недостатньо розвинене міжнародне співробітництво та інтеграція до світового і Європейського дослідницького простору”.
Документ фіксує масштаб фізичних руйнувань: станом на середину 2022 року значного руйнування зазнало близько 15% дослідницької інфраструктури закладів вищої освіти та наукових установ по всій країні. Це справді підтверджується навіть на рівні фінансових показників: якщо для країни в цілому наслідки виглядають помірними (15%), то для окремих регіонів картина значно похмуріша — падіння фінансування на 99,9% у Запорізькій області та на 94,2% у Донецькій свідчить, що там мова йде далеко не про 15%, а про ледь не повну зупинку наукової діяльності.
Документ передбачав конкретний захід (дедлайн травень 2023): “переглянути можливості зміни статусу бюджетної установи для наукових установ… для забезпечення гнучкості залучення й використання позабюджетних коштів”. Зафіксоване цим дослідженням зростання частки власних коштів організацій з приблизно 14% до 35–39% узгоджується з напрямом цієї реформи в часі. Причинний звʼязок між ухваленням реформи та цим зростанням дослідженням не встановлювався: невідомо, чи реформу реально впровадили в зазначений строк, чи зростання могло статися й унаслідок органічної адаптації установ.
Щодо кадрових втрат документ наводить конкретні цифрі: станом на середину 2022 року з України виїхали 1392 наукових та науково-педагогічних працівники, з них 1026 продовжують займатися наукою за кордоном. Цифра показова сама по собі, але вона загальнонаціональна, і по регіонах документ її не розкладає, тож перевірити, скільки саме науковців покинули, наприклад, Волинську область, щоб підтвердити нашу здогадку про відтік саме у цьому регіоні, з неї не можна. Документ передбачав закрити цю прогалину, адже планувалась база даних про втрати наукового персоналу, з деталізацією по дисциплінах і рівню освіти (дедлайн грудень 2022 року). Наскільки вдалось зʼясувати, такої бази у відкритому доступі досі немає. Таким чином, відсутність регіональних кадрових даних повʼязана, ймовірно, не з обмеженнями цього дослідження, а з тим, що заплановий захід досі не виконано.
Джерело: Постанова Кабінету Міністрів України №695 від 05.08.2020 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки”
Стратегія має на меті: “аби розвиток регіонів і територій відбувався більш рівномірно, аби диспропорції між регіонами не зростали, аби вирівнювалась якість життя населення». У межах цієї загальної мети наука становить лише одну зі сфер, однак саме на її прикладі ця розбіжність простежується найкраще.
Розрив між Києвом і Дніпропетровською областю (другим за розміром науковим центром) зріс із приблизно чотирьох разів до вторгнення до майже шести разів після нього. Крім того, чотири області (Кіровоградська, Луганська, Херсонська, Хмельницька) повністю випали зі статистичного спостереження. Оцінити виконання цієї стратегії для цих територій неможливо в принципі, незалежно від того, поліпшується там ситуація чи погіршується.
Джерело: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 №526-р «Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року», а також Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів на 2021–2023 роки з реалізації Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року”
Серед очікуваних результатів реалізації стратегії офіційно названо “збільшення кількості фізичних осіб та субʼєктів господарювання, що займаються винахідництвом, прикладними дослідженнями та науково-технічними розробками, насамперед — за межами державного сектору”. Тут спостерігається та сама закономірність, що й у випадку з Планом відновлення: частка власних коштів наукових організацій зросла з приблизно 14% до 35–39%, тобто саме в напрямку, передбаченому стратегією. Причинний звʼязок між ухваленням стратегії та цим зростанням, однак, встановити неможливо.
План заходів на 2021–2023 роки до цієї стратегії теж передбачав, що наука розвиватиметься по всій країні, а не зосереджуватиметься в одному місці. Для цього планувалось розширити мережу регіональних центрів трансферу технологій. Дані дослідження показують протилежне: замість появи нових центрів відбулась лише перетасовка позицій усередині вузької групи регіонів. Запорізька й Миколаївська області випали з топ-10 найбільших наукових центрів, натомість туди увійшли Полтавська й Вінницька, а Київ тим часом зростав ще сильніше. Варто зауважити, що прямих даних про самі центри трансферу технологій дослідження не містить. Висновок спирається на загальний розподіл фінансування науки по регіонах.
Рекомендації щодо узгодження стратегічних документів
1. Завершення бази даних втрат наукового персоналу. Без регіональної деталізації відтоку кадрів неможливо перевірити, чи є падіння фінансування науки в окремих регіонах без бойових дій (зокрема у Волинській області) наслідком міграції науковців чи інших факторів, тому пропонується завершити й оприлюднити базу даних втрат наукового персоналу, передбачену Планом відновлення на грудень 2022 року, з деталізацією за регіонами та науковими дисциплінами. Це дасть змогу підбирати релевантну підтримку для кожного регіону.
2. Регіональна оцінка наслідків руйнувань. Загальнонаціональний показник (15% зруйнованої інфраструктури) не показує, наскільки нерівномірно постраждали регіони. Тому варто оцінити наслідки війни для наукової інфраструктури окремо по кожному регіону, а не одним числом на всю країну, інакше є ризик розподілити відновлювальні ресурси порівну там, де насправді потреби дуже різні.
3. Вимірюваний індикатор для науки в регіональній стратегії. Стратегія обіцяє, що диспропорції між регіонами не зростатимуть, але не дає жодного числа для перевірки, тому неможливо обʼєктивно оцінити, виконується це чи ні. Варто додати конкретний показник саме для науки, наприклад граничне співвідношення витрат між найбільшим і середнім регіоном.
4. Перегляд плану регіональних центрів трансферу технологій. Замість розосередження науки по країні, як передбачав план, за останні три роки відбулось посилення централізації. Тому варто переглянути цей план з урахуванням досвіду війни та зʼясувати, що саме завадило його виконанню, перш ніж продовжувати за тим самим сценарієм.
Висновок
Фінансування науки в Україні номінально зросло у всіх галузях за роки війни, і держава швидко відреагувала на кризу 2022 року, наростивши свою частку підтримки в найгостріший момент. Водночас зіставлення з державними стратегіями показує, що не всі задекларовані наміри втілились так, як планувалось: наука не розосередилась по регіонах, а ще сильніше зосередилась у Києві, а дані для оцінки кадрових втрат по областях досі не зібрані, хоча це планувалось ще у 2022 році. Разом з тим є й обнадійливий збіг: зростання частки власних коштів наукових організацій рухається саме в тому напрямку, на який розраховувала одна із запланованих реформ.
Джерела
- Проєкт Плану відновлення України, Матеріали робочої групи “Освіта і наука” (Національна рада з відновлення України від наслідків війни, липень 2022)
- Постанова Кабінету Міністрів України №695 від 05.08.2020 “Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки”
- Роз’яснення мети Державної стратегії регіонального розвитку (Інститут громадянського суспільства)
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 №526-р “Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року”
- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів на 2021–2023 роки з реалізації Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року”
